Новостворений підприємець на загальній системі оподаткування: коли подавати декларацію?

Фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, в якій також зазначають авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування, та вказують номер відповідного кварталу арабською цифрою від 1 до 3 (п. 1 розд. ІII Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом МФУ 02.10.2015 № 859 (у редакції від 25.04.2019 № 177)).

Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації, крім здійснення розрахунку сум податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору від підприємницької діяльності (додаток Ф2 податкової декларації), також зазначають інформацію про майновий стан та доходи на дату державної реєстрації підприємцем.

Отже, новостворені підприємці подають податкову декларацію протягом 40 календарних днів за результатами звітного кварталу, в якому розпочалась діяльність або відбувся перехід із спрощеної системи оподаткування на загальну.

Зазначена норма передбачена п.п. 49.18.5 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу.

Підприємець на загальній системі оподаткування продає товари за посередницьким договором. Як відобразити доходи та витрати?

Базою оподаткування для доходів, отриманих підприємцем на загальній системі оподаткування від провадження господарської діяльності є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ.

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

Готівкова виручка (готівка) – це сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (п. 3 розд. І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу). За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦКУ).

Отже, підприємець на загальній системі оподаткування – посередник (комісіонер, повірений тощо) включає до складу доходу всю суму виручки у грошовій та негрошовій формі, отриману за договором комісії, доручення тощо. Тобто, до складу доходу включається як вартість проданих товарів (робіт, послуг), так і комісійна винагорода.

До складу витрат включається сума вартості придбаних товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшої реалізації згідно договору комісії, за умови їх документального підтвердження, сформованого на загальних підставах.

Підприємець або особа, яка провадить незалежну професійну діяльність одночасно є найманим працівником. Особливості сплати ним єдиного соціального внеску.

 

Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування  є підприємці, в тому числі підприємці - платники єдиного податку, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пп. 4 та 5 част. першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI).

Єдиний соціальний внесок нараховується:

- для підприємців (крім підприємців - платників єдиного податку) та осіб які провадять незалежну професійну діяльність, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного соціального внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску. При цьому сума єдиного соціального внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (в 2019 році – 918,06 грн.) (п. 2 част. першої ст. 7 Закону № 2464);

- для підприємців - платників єдиного податку – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску. При цьому сума єдиного соціального внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (в 2019 році – 918,06 грн.) (п. 3 част. першої ст. 7 Закону № 2464).

Єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (част. дванадцята ст. 9 Закону № 2464).

Право на звільнення від сплати єдиного соціального внеску за себе мають підприємці за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного соціального внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (ст. 4 Закону № 2464).

Отже, підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та одночасно є найманими працівниками (застрахованими особами), не звільняються від сплати єдиного соціального внеску за себе.

Виключенням є тільки підприємці за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Витрати підприємця на загальній системі оподаткування. На що звернути увагу?

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу).

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

Підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести Книгу обліку доходів та витрат, форму та порядок заповнення якої затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (п. 177.10 ст. 177 ПКУ).

Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

У графі 6 "Сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)" Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня (п. 6 Порядку №481).

Тобто, підприємець у графі 2 Книги "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності", відображає отриманий дохід за підсумками дня та одночасно у графі 6 суму документально підтверджених витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), дохід від реалізації яких відображено у графі 2 Книги.

Суму витрат підприємець визначає самостійно, виходячи із номенклатури, кількості та ціни придбання реалізованих товарів, по яких надійшла сплата, тобто лише при отриманні доходу від їх реалізації.

Витрати, понесені в іноземній валюті, розраховуються шляхом перерахування у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату фактичного понесення таких витрат.

Підприємець має право віднести до витрат звітного року безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, які понесені в попередньому році, але пов'язані з отриманням доходу звітного року.

У разі проведення бартерних операцій, при визначенні чистого доходу до складу витрат включається вартість відвантаженого товару, наданих (робіт, послуг), які підтверджуються та відображаються у Книзі обліку доходів і витрат.

Підприємець, зареєстрований як платник податку на додану вартість, не включає до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

У графі 9 Книги зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

У разі якщо результатом розрахунку буде від’ємне значення, то графа 9 Книги прокреслюється.

Зазначена норма передбачена п. 177.2, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу.

Підприємство продає автомобіль фізичній особі. Коли оподатковувати податком на доходи фізичних осіб?

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Отже, якщо продаж автомобіля здійснюється юридичною особою фізичній особі за звичайними цінами, то об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у фізичної особи не виникає, оскільки фізична особа фактично несе витрати на придбання майна.

Якщо при продажу автомобіля юридичною особою надається індивідуальна знижка фізичній особі, то у такої фізичної особи виникає дохід у розмірі наданої знижки.

Зазначена норма передбачена п.п. «е» п.п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу.