Підстави відмови в реєстрації РРО

Протягом двох робочих днів після отримання відповідних документів фіскальний орган відмовляє в реєстрації реєстратора розрахункових операцій, якщо:

- модель (модифікацію) РРО не включено або виключено з Державного реєстру РРО;

- РРО вже зареєстрований;

- РРО не відповідає сфері застосування, зазначеній в реєстраційній заяві;

- центр сервісного обслуговування не має права на технічне обслуговування та ремонт РРО у зв’язку з відсутністю договору з виробником (постачальником) такого РРО;

- документи подано не в повному обсязі;

- в контролюючому органі наявні відомості про анулювання ліцензії на право здійснення відповідної господарської діяльності;

- відсутній документ на право власності або інший документ, що дає право на розміщення господарської одиниці, де буде використовуватися РРО;

суб’єкта господарювання не включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- суб’єкт господарювання не перебуває на обліку в контролюючому органі, до якого подано документи на реєстрацію РРО;

- суб’єкт господарювання або його відокремлені підрозділи не перебувають на обліку в контролюючому органі за адресою господарської одиниці, де буде використовуватися РРО.

За наявності підстав для відмови в проведенні реєстрації РРО контролюючий орган не пізніше двох робочих днів з дати надходження документів для проведення реєстрації РРО надає або надсилає (поштовим відправленням або на електронну пошту) суб’єкту господарювання повідомлення про відмову у проведенні реєстрації РРО із зазначенням підстав для такої відмови.

Зазначена норма передбачена п. 8 та п. 9 глави 2 розд. II «Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги)», затвердженого наказом МФУ від 14.06.2016 № 547.

Відмова від спрощеної системи оподаткування юридичними особами - платниками єдиного податку 3-ї групи

Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів

Платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, у таких випадках та в строки:

- у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

- у разі застосування платником єдиного податку негрошових способів розрахунків, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

- у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

- у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

- у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Зазначена норма передбачена  п.п. 298.2.1 - п.п. 298.2.3 ст. 298 Податкового кодексу.

При отриманні майна в безоплатне користування у платника єдиного податку виникає дохід

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ст. 827 Цивільного кодексу України).

З метою оподаткування для платника податку – користувача операція з отримання майна у безоплатне користування за договором позички розглядається як безоплатне отримання послуг.

Доходом фізичної особи – підприємця платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.

До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення.

Отже, при отриманні майна у безоплатне користування за договором позички до суми доходу фізичної особи – підприємця платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг з урахуванням звичайних цін.

Зазначена норма передбачена п. 292.1 та п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу.

Термін сплати ЄСВ підприємствами, які використовують працю найманих працівників

Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) є, зокрема, роботодавці – підприємства, установи та організації, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.


Зазначені платники зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числа наступного місяця (крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця).


Отже, підприємства та організації, які використовують найману працю, сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску не пізніше 20 числа наступного місяця (крім гірничих підприємств, які сплачують ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця).


При цьому, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄСВ, платники, одночасно з видачею зазначених сум, зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄСВ у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).

 

Зазначена норма передбачена абз. другим п. 1 частини 1 ст. 4, абз. перший частини 8,  абзац другий частини восьмої ст. 9 Закону України від 08.07.10 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Податок на нерухомість нараховується фізичним особам - власникам такої нерухомості

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі за їх частки.

Оподатковується загальна площа об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх частин.

Обчислення суми податку на нерухоме майно з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється фіскальним органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, податок на нерухомість нараховується фіскальним органом за об’єкти нерухомості лише фізичним особам-власникам такої нерухомості.

Фізичній особі, яка використовує нерухомість на підставі договору оренди, укладеного з іншою фізичною особою – власником,  податок не нараховується.

Зазначена норма передбачена п.п. 266.3.2, п.п. 266.3.3 ст. 266 Податкового кодексу.