АНАТОЛІЙ ШУМИЛО. ДО РІЧНИЦІ ЗАГИБЕЛІ

17 лютого 2015 року під час боїв на сході України загинув смертю хоробрих наш земляк, учасник АТО, Шумило Анатолій Іванович. Він пішов у вічність у розквіті сил, віддав найдорожче – життя – за щастя рідної України. Герой назавжди залишиться у наших серцях, він поряд з нами – доброзичливий і порядний, сміливий і справедливий, справжній син і громадянин Батьківщини.

Анатолій Іванович Шумило народився 2 квітня 1977 року у с. Новомихайлівське Вільнянського району Запорізької області. Закінчив Михайло-Лукашівську школу, а потім – профтехучилище. У 1995-1996 роках проходив строкову службу в Збройних Силах України. Багато років трудився у Вільнянську трактористом-машиністом у дільниці КП «Водоканал». Мирна праця, звичне життя були перекреслені лихою бідою – війна… 28 серпня 2014 року Анатолій Іванович був призваний за мобілізацією на захист рідної землі. Служив розвідником-кулеметником у 57 механізованій бригаді. У січні-лютому 2015 року брав участь у важких і запеклих боях під Дебальцевим. 17 лютого підрозділ потрапив під танковий обстріл поблизу    с. Чорнухіне Луганської області; саме тут старший солдат Шумило зустрів свою смерть. 

Героя поховали у рідному селі. На будівлі Михайло-Лукашівської школи розміщено пам’ятну дошку, в шкільному музеї йому присвячено стенд. За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Анатолій Іванович Шумило посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню.

Не загоїться рана від важкої втрати у серцях його рідних – матері Валентини Іванівни, дружини Любові Володимирівни, дочки Каріни, братів і сестер. Сумують за ним земляки, болить душа за загиблими воїнами в усіх українців. Вічна пам'ять і вічна слава нашим захисникам.