ІСТОРІЯ КРАЮ

ІСТОРІЯ М.ВІЛЬНЯНСЬКА

Географічна довідка

Територія Вільнянського району розташована у північній частині Запорізької області. Район межує із Запорізьким, Новомиколаївським та Оріхівським районами Запорізької області, а також з Синельниківським районом Дніпропетровської області. Площа території району становить 1 280 кв. км. Адміністративно територія поділена на 19 сільських, 1 селищну і 1 міську раду. Національний склад населення становлять українці, а також росіяни, білоруси, вірмени, болгари, поляки, татари, греки, євреї, німці, молдавани. Кількість населення на вересень 2017 року – 47 108 осіб.

         Рельєф місцевості – хвиляста степова рівнина з балками та незначними ярами, більшість з яких мають напрямок у бік басейну р. Дніпро. По західній межі Вільнянського району протікає ріка Дніпро, по території краю – ліві притоки Дніпра: річки Вільнянка та Мокра Московка. Серед корисних копалин – граніт, каолінова глина, гнейси та кар’єрні піски, а також гончарні глини і вапняки. Ґрунти краю багатородючі, переважають звичайні чорноземи, які у південній частині переходять в темно-каштанові ґрунти. Рослинний і тваринний світ характерні для степової зони. Клімат району – помірно континентальний, відсутність лісів та невелика кількість річок робить його посушливим. (Фото 1)

Найдавніші часи

Стародавні кургани – пам’ятки сивої давнини, які розташовані на території району. У нашому краї налічується 411 курганів, що входять до складу 141 пам’ятки археології, вони перебувають на державному обліку і охороняються державою. Кургани датуються від 4 тисячоліття до н.е. до середини 2 тисячоліття н.е. (Фото 2)

Первісні люди на території нашого краю, починаючи з 150 тис. років до н.е., селились по берегах річок, по схилах Дніпра. У VII ст. до н.е. у Придніпровських степах з’явились племена скіфів, які прийшли з Азії і вели кочовий спосіб життя. Наприкінці ІІІ ст. до н.е. їх витіснили сармати, що прийшли з Уралу і Поволжя. У IV ст. н.е. сарматів змінили гунно-аланські племена.

У ІІІ ст. н.е. на території басейну Дніпра відбувався процес формування слов’янських племен. У VII ст. н.е. у придніпровські степи прибули хозари. Київський князь Святослав у Х ст. розгромив Хозарський каганат. Давні слов’яни продовжували вести війни з кочовиками-печенігами. У середині ХІ ст. територія була зайнята половцями, що залишили після себе кам’яні скульптури – баби. (Фото 3)

Заселення краю

Землі нашого краю у ХVI-XVIII ст. входили до складу Вольностей Війська Запорозького, саме у цей період почала інтенсивно заселятись територія сучасного Вільнянського району. Наприкінці XVIII ст. активізувався процес заселення родючого пониззя Дніпра російським дворянством та представниками української козацької старшини. Вони отримували землі під рангові дачі та переводили на них своїх селян. Так були засновані села Михайлівка, Улянівка, Значкове, Андріївка, Петро-Свистунове, Михайло-Лукашеве, Новомиргородка, Микільське, Бекарівка.

Заселення краю продовжувалось у 1-й половині XIX ст. Виникли і розвивались села Антонівка, Новогупалівка. Орієнтовно у 1840 р. було засноване с. Софіївка (зараз м. Вільнянськ).

Чимало сіл нашого району заснували німці та голландці-переселенці. На землях Вільнянщини вони з’явились у 2-й половині XIX ст. З їх колоній утворились села Московка, Янцеве, Купріянівка, Новоукраїнка, Укромне. (Фото 4)

Будівництво Південної залізниці, що пролягла через територію краю, сприяло розвитку промисловості. У 1870 р. колоністом Г.Л. Классеном у Софіївці було засновано чавуноливарний механічний завод з виробництва сільськогосподарських машин. У 1891 р. підприємство перейшло у власність Г.Д. Нейфельда. Тут виготовлялись плуги, букери, дискові котки, жниварки, соломорізки, сівалки, інше устаткування для сільського господарства. Пізніше, у 1924 р. завод було названо ім. Т.Г. Шевченка. (Фото 5)

У 2-й половині XIX- на початку XX ст. на територію краю масово переїздили селянські сім’ї з центральних губерній Росії та України. Були засновані нові села, серед них – Павлівське, Семененко.

До наших днів збереглись чудові пам'ятки архітектури початку ХХ ст. – православні храми: Свято-Володимирський собор у м. Вільнянську, побудований у 1902 р., та Свято-Іллінська церква у с. Тернівка, яка була зведена у 1904 р. (Фото 6, 7)

У ХІХ- на початку ХХ ст. територія Вільнянського району належала до складу Олександрівського повіту Катеринославської губернії

Період Української революції

Бурхливі події Української революції 1917-1921 років охопили і наш край. Протягом січня-лютого 1918 року у селах була встановлена Радянська влада, утворювались революційні комітети. Але до кінця квітня 1918 р. на запорізьких землях владу більшовиків було повалено військами Української Народної Республіки. З утворенням в Україні Гетьманату П. Скоропадського на територію Катеринославської губернії вступили окупаційні сили Німеччини та Австро-Угорщини. У травні 1918 р. у населених пунктах влада поверталась до волосних та сільських управлінь, відновлювалась поміщицька земельна власність.

Восени 1918 р. розгорнувся народний протест проти австрійських і німецьких військ. Поширився селянський повстанський рух під керівництвом Н.І. Махна, який охопив і територію сучасної Вільнянщини. Наприкінці листопада 1918 р. кайзерівські війська покинули Софіївку та інші села. У грудні 1918 р. відновилась Українська Народна Республіка, у населених пунктах встановилась влада Директорії. Але вже наприкінці січня 1919 р. Червона Армія, розгромивши війська УНР, знову встановила радянську владу. Влітку 1919 р. білогвардійці на чолі з А. Денікіним вступили на землі України. У липні ними були захоплені Софіївка та інші села. На захист селянства виступила повстанська армія Н.І. Махна, яка у жовтні 1919 р. ліквідувала білогвардійський режим у значній частині Південної України. У січні-лютому 1920 р. Запорізький край був поступово звільнений від сил Денікіна, відновлювалась радянська влада. 7 січня 1920 р. війська Червоної Армії зайняли залізничну станцію Новогупалівка, 8 січня – Софіївку.

Влітку 1920 р. в Україну з Криму посунула Руська Армія на чолі з генералом П. Врангелем. У вересні 1920 р. білогвардійці зайняли запорізькі землі. Територія Вільнянщини опинилась у полосі жорстоких боїв і кілька разів переходила з рук в руки. У жовтні 1920 р. на українських землях вчетверте була встановлена радянська влада.

Зміни в адміністративно-територіальному устрої

У післяреволюційні роки відбувались зміни у територіальному поділі земель. 7 березня 1923 р. у складі Запорізького округу Катеринославської губернії був заснований Михайло-Лукашівський район, який охоплював територію сучасного нашого району. До його складу входили волості: Андріївська, Новогупалівська, Свистуново-Петрівська та Михайло-Лукашівська. 10 грудня 1924 р. постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету УРСР центр району було перенесено у Софіївку і район перейменовано на Софіївський.

Адміністративно-територіальні зміни продовжувались. 17 лютого 1935 р. був створений Красноармійський район у складі Дніпропетровської області; наше селище було названо Красноармійське. 10 січня 1939 р. була утворена Запорізька область. 15 серпня 1944 р. район одержав назву Червоноармійський, а районний центр – селище Червоноармійське.

Події Другої світової війни

Важким випробуванням для нашого народу стала Друга світова війна. Вагомий внесок у перемогу над ворогом зробили і наші земляки.

3-6 жовтня 1941 р. територія району була захоплена німецько-нацистськими загарбниками. Два довгих роки продовжувався жахливий період так званого «нового порядку». Багато горя зазнав наш край в роки окупації. Понад 400 мирних мешканців було розстріляно карателями в Ароновому саду у районному центрі та у застінках м. Запоріжжя.

У лютому 1943 р. був здійснений рейд 25-го танкового корпусу до Дніпра, який проліг і через територію нашого району. На жаль, спроба прориву закінчилась невдало, більшість учасників рейду загинула. Дорогою ціною були звільнені землі Вільнянщини від ворожої навали. Наш край визволяли війська 12-ї армії, 3-ї та 8-ї гвардійських армій. 21 вересня 1943 р. було звільнено районний центр, 13 жовтня – всю територію району. У боях за Вільнянський край загинуло 12 825 радянських воїнів, вони поховані у 48 братських могилах. За роки Другої світової війни понад 8 тис. наших земляків брали участь у боях на різних фронтах, 5 588 з них загинули, 9 були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Наш край наприкінці ХХ- на початку ХХІ ст.

У повоєнний період трудівники району відновили промисловість, сільське господарство, житловий фонд, об’єкти соціально-культурної сфери. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 3 листопада 1966 р. смт. Червоноармійське було віднесено до категорії міст і перейменовано у м. Вільнянськ, 8 грудня 1966 р. район отримав назву – Вільнянський.

У 1975 р. у районному центрі було відкрито Меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, у 1989 р. – споруджено пам’ятник на честь воїнів-інтернаціоналістів.

У часи незалежності України також відбулися певні звершення: у 1996 р. було побудовано Центр зайнятості, у 2002 р. – споруджено міст через залізницю.

Природа Вільнянщини

Курган

Кам`яна половецька баба

Свято-Володимирський собор у м.Вільнянську

Свято-Іллінська церква у с. Тернівка

Меморіальний комплекс у м.Вільнянск

Старі корпуси заводу ім. Шевченка